_______________________________________________________________________________________________

МОЙДОДЫР
(пер. с русского на украинский)

Шкiромий
(переклад з рос. Сашко Тарасенко, серпень 1993)

Простирадло — утiкало
i бiлизна — хай iй грець
i матрасик, мов карасик
Вiд мене забрався геть.
Я за мапу — мапа в шафу,
Я за пензлик — той нишком
i сховався пiд лiжком.

Я хочу поiсти сало,
Вiдрiзаю шмат чималий,
Але клятi тi шмати
Вiд мене — пiд три чорти.

Що за жарти недолугi,
i чому всi речi вщерть
Заюрмились, схаменулись
i сягнули шкереберть.

Чобiтки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобiтками,
Все батькiвське надбання
Шаленii, скаженii
i тiкаi навманняi.

Раптом просто iз горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильгаi водомийщик
i до мене мовить так:

Ти гидкеi, ти бруднеi.
Неохайне поросятко
Ти бруднiш за смiттiзбiрник
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оцi
У тебе гiвно на боцi,
У тебе такi капицi,
Що iздерлись ногавицi!

Навiть, навiть ногавицi
Вiд тебе забрались геть!

Дуже рано на свiтанку
Миють личко каченята
Й пташенята
i шпачки, i пацючки.

Ти iдиний не помився
i бруднечею лишився
То ж забрались вiд бруднечi
i панчохи, й чобiтки.

Я — шановний водомийник,
Славнозвiсний шкiромий,
Водомийникiв керiвник
i мочалок ланковий!

Ледве гепну я ногою,
i покличу козакiв,
Водомийники юрбою
Всi вiзьмуть напоготiв.
Закатують, вiдшматують
Неохайних дiтлахiв.

i прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвiiвську затоку
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мiдний таз,
Заволав «Кара — барас!»

Тоi ж митi мило, мило
Зась! — в волосся — мити зiлля
Гiлля, рiлля i бадилля
Пiдбадьорюi:

«Мию, мию сажотруса
Пильно, щiльно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов рiздвяний гусь»

Тут мочало причвалало
i мерщiй малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
i волаi, i ганьбить.

Вiд збентежених мочалок
Я мерщiй, немов вiд палок
А вони чимдуж загалом
Нижнiм Валом, Верхнiм Валом.

Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони — через мури,
Як пiдступнii щури.

Тут назустрiч мiй коханий
Мiй улюблений кацап,
Вiн з Альошею i Ванiй
Прямував, неначе цап
i мочалку, наче галку
Вiн щелепами цап-цап!

А за тим ногами вiн затупцював
i руками вiн мене вiдлупцював
«Уходи-ка ты домой!» вiн мовляв
«Да лицо свое умой!» вiн мовляв
«А не то как налечу!» вiн мовляв
«Растопчу и проглочу» вiн мовляв

Я по вулицях борснувся пiдтупцем
Втiк до водомийника кiнець кiнцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
Як ударник п`ятирiччя.
i багнюку, i гiвнюку
Вiдокремив вiд обличчя.

Тоi ж митi капелюх
Сiв на мене промiж вух
А за ним цукерок купа:
«З`iж мене, малеча любо!»
А за ними сала шмат:
«Поласуй мене, мiй брат!»

Ось i зошит повернувся,
Ось i коник без вiзка,
i абетка з iнглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвiсний шкiромий,
Водомийникiв керiвник
i мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
i, кохаючись, мовляв:

«Ти тепер менi приязний,
Ти тепер менi люб`язний
То ж нарештi ти, бруднеча,
Шкiромия вшанував!»

Треба, треба, треба митись
Вдень i ввечерi — то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько пухкенький
i мило духмяне, мов ненька,
i кiстковий гребiнь,
i голярський камiнь!

То ж мийся, пiдмийся, голись!
Пiрнай, виринай, не барись!
У лазнi, ставку, на болотi,
В Гнилим Тикичу, що в Кам Бродi
В Криму i в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраiнi хвала — i водi!

***